Інгві Мальмстін – хеві-метал гітарист, композитор та автор текстів. Обидва його батьки були музикантами, що дозволило йому почати вчитися грати на гітарі вже у віці п’яти років.
Його одержимість гітарою та інтерес до музики почалися 18 вересня 1970 року, коли він побачив по телевізору спеціальний документальний фільм про смерть Джимі Хендрікса. У віці 7 років він грав на гітарі класичну музику, таку як Бах, Вівальді та Моцарт. У десяти років він заснував свою першу групу Track on Earth, в якій виступав він разом з друзями, що грали на барабанах.
У 1978 році, у віці 14 років, Інгві покинув школу і повністю присвятив себе грі на гітарі. Він грав у різних шведських групах, але незабаром зрозумів, що хоче створювати власну музику. У 1982 році він переїхав до Сполучених Штатів Америки, де став членом групи Steeler. З цією групою він записав свій перший альбом Steeler, який вийшов у 1983 році. Мальмстін пізніше перейшов до групи Alcatrazz, чиї впливи Deep Purple та Rainbow краще відповідали стилю гітариста.
Разом з давнім другом та клавішником Дженсом Йоханссоном він заснував власну групу Rising Force. Перший альбом нової групи, також названий Rising Force, вийшов у 1984 році, це був переважно інструментальний твір, який висвітлював запальну гітарну роботу Мальмстіна. Альбом викликав миттєву сенсацію в гітарних колах, виграв незліченну кількість опитувань читачів у гітарних журналах, потрапив на 60 місце в чарті альбомів Billboard і отримав номінацію на Греммі за найкраще рок-інструментальне виконання.
У 1984 році Інгві Мальмстін вирішив покинути Steeler і почав працювати над своїм сольним проектом. Його перший сольний альбом, Rising Force, вийшов у 1984 році і відразу став великим хітом. Неймовірна техніка та швидкість гри на гітарі, якою він прославився, стала його яскравою особливістю.
У наступні роки він випустив кілька інших сольних альбомів, таких як Marching Out (1985), Trilogy (1986) та Odyssey (1986). На цих альбомах виступає ряд видатних музикантів, таких як Джо Лінн Тернер, Джефф Скотт Сото та Марк Боалс.
Крім гри на гітарі, Інгві також займається співом та грою на клавішних та барабанах.
У 1990 році Інгві Мальмстін став членом групи G3, яка була проектом, що складався з трьох гітаристів – Стіва Вая, Джо Сатріані та самого Інгві Мальмстіна. Цей проект став дуже успішним, і інші виступи під назвою G3 Live in Concert були випущені в 1997 році.
У 1987 році він потрапив у серйозну дорожньо-транспортну пригоду, під час якої врізався своїм Ягуаром у дерево. Під час розбиття керма головою він отримав тромб у мозку, який майже вбив його і значно пошкодив нерви, що йдуть до його лівої руки. Під час лікування до нього дійшла звістка, що його мати померла, а менеджер обдурив його на заробітках.
Сміливий Мальмстін знову почав використовувати свою руку і записав Одіссею, свою найдоступнішу, радіо-дружню збірку на сьогоднішній день.
Інгві Мальмстін є великим шанувальником автомобільних гонок і володіє кількома розкішними автомобілями, включаючи Ferrari та Lamborghini.
У серпні 1993 року майбутня теща Мальмстіна, яка була проти заручин з її дочкою, фальшиво змусила його заарештувати за те, що він тримав жінку в заручниках зі зброєю. Однак звинувачення були швидко зняті. Мальмстін повернувся до запису і в помсту випустив The Seventh Sign у 1994 році.
Його перший шлюб був зі співачкою Ерікою Норберг, але тривав лише один рік.
У 1999 році Інгві одружився з Ейпріл Мальмстін, яка також є його менеджером. Ейпріл з’являється на багатьох його альбомах як співачка та автор текстів. Разом у них є син Антоніо Мальмстін, названий на честь Антоніо Вівальді.
Інгві Мальмстін відомий своїм унікальним стилем гри на гітарі, який поєднує техніку класичної музики з рок-елементами. Його швидка та точна гра на гітарі прославила його по всьому світу і стала натхненням для багатьох інших гітаристів.