Лекс Баркер був американським актором. Його справжнє ім’я було Александер Крічлоу Баркер молодший, і він народився 8 травня 1919 року в містечку Рай, штат Нью-Йорк. Його батько, Александер Крічлоу Баркер старший, був багатим канадським будівельником, а згодом біржовим брокером. Його мати, Маріон Торнтон Білс, була американкою. У нього була одна старша сестра, Фредеріка Амелія Барлоу. Вона народилася на два роки раніше за нього і померла в 1980 році.
Лекс Баркер виріс у Нью-Йорку та в селі Порт Честер, що входить до містечка Рай. Він відвідував школу для хлопчиків Fessenden School у Вест-Ньютоні, штат Массачусетс, а потім Phillips Exeter Academy в місті Ексетер, штат Нью-Гемпшир. Під час шкільних років він займався як спортом (американським футболом), так і музикою – грав на гобої. Після середньої школи він почав навчатися в Принстонському університеті в штаті Нью-Джерсі. Проте навчання він не закінчив, оскільки приєднався до театральної трупи. Його родина важко сприйняла цей його інтерес.
Як і багато чоловіків того часу, Лекс Баркер вступив до армії та брав участь у боях Другої світової війни. Проте він був поранений. Поранення голови було настільки серйозним, що лікарям довелося замінити частину черепної кістки. Це спричиняло йому великі болі до кінця життя. Він також був поранений у ногу. Протягом років, проведених в армії, йому вдалося отримати звання майора. За поранення в бою він був нагороджений медаллю Пурпурове серце". Кінець війни він зустрів уже не як солдат, а як актор. Після того, як його з пораненнями відправили на одужання, він вирушив до кіностудії, щоб зняти свій перший фільм "Doll Face" (1945).
Його гарне обличчя, зріст понад 190 см, а також талант одразу ж забезпечили йому безліч ролей. Вже на початку своєї кар’єри він грав з тодішніми великими зірками срібного екрану, такими як Гері Купер ("Плащ і кинджал" 1946 року та "Непереможна" 1947 року), Лоретта Янг ("Дочка фермера", 1947) або Кері Грант і Мірна Лой ("Будинок мрії містера Блендінгса", 1948).
У 1949 році він отримав роль Тарзана і залишався вірним їй протягом кількох наступних років. Загалом він зіграв цю роль у п’яти фільмах, останній з яких вийшов у 1953 році. Згодом він отримав ролі, наприклад, у фільмах "Всі човни на воду" (1956), "Шкіряна панчоха" (1957) або "Капітан Фуоко" (1958). До того часу він уже переїхав до Європи, оскільки в Америці він не користувався таким попитом. У 1960 році йому пощастило отримати роль у фільмі "Солодке життя", який режисував відомий італійський режисер Федеріко Фелліні. Того ж року він зіграв в іншому італійському фільмі, цього разу режисованому Джорджо Сімонеллі. Це був фільм "Робін Гуд і пірати".
У 1962 році вийшов його перший фільм, в якому він грав Олд Шаттерхенда. Він називався "Скарб Срібного озера". Він зіграв одну з головних ролей поруч з Віннету, якого зіграв французький актор П’єр Бріс. Фільм був знятий у тодішній Югославії. Важливу роль у цьому фільмі також отримав чесько-британський актор Герберт Лом, який особливо відомий своєю роллю інспектора Дрейфуса у фільмах про Рожеву пантеру. Наступний фільм Лекса Баркера із серії про Віннету за творами Карла Мая мав назву "Віннету" і був знятий роком пізніше. Він також з’явився у фільмах "Віннету – Рудий джентльмен" (1964), "Олд Шаттерхенд" (1964), "Віннету – Останній постріл" (1965), "Віннету та змішана Апаначі" (1966) та "Віннету та Олд Шаттерхенд у Долині Смерті" (1968).
Після великого успіху на європейському континенті він спробував повернутися до США, але там його вже забули, і він мав лише менші ролі. Лекс Баркер помер в Америці 11 травня 1973 року від серцевого нападу по дорозі на Лексінгтон-авеню в Нью-Йорку. "