Вінстон Черчилль був британським політиком, прем’єр-міністром і письменником.
Він народився в 1874 році в аристократичній родині герцогів Мальборо. Закінчив Королівську військову академію в Сандхерсті, і таким чином був призначений для служби в армії. Як солдат він воював в Азії, а також брав участь у боях у бурській війні.
Проте досить швидко він зацікавився політичною кар’єрою, яка мала традиції в його родині. На початку своєї політичної кар’єри він був членом Ліберальної партії і в її лавах став міністром. Спочатку він очолював Міністерство торгівлі, а потім Міністерство внутрішніх справ. У 1911 році він очолив британський флот як Перший лорд Адміралтейства.
Початок Першої світової війни означав для Черчилля великі політичні проблеми. Він наполягав на висадці в Галліполі, яка мала на меті захопити протоку Дарданелли. Однак операція закінчилася фіаско, і Черчилль був змушений піти з політики. Він повернувся до неї лише наприкінці Першої світової війни і з 1919 року обіймав посаду міністра війни, а через два роки став міністром колоній.
З другої половини 20-х років він почав співпрацювати з Консервативною партією і став її міністром фінансів. 30-ті роки були не дуже сприятливими для Черчилля, він став опозиційним голосом у власній партії, і консерватори не допускали його до найвищих ешелонів політики. Він був принциповим критиком поступок, які Велика Британія робила під керівництвом прем’єр-міністра Чемберлена нацистській Німеччині, і не схвалював Мюнхенську угоду.
Його час настав у вересні 1939 року, коли він знову став лордом Адміралтейства, і особливо в травні 1940 року, коли він обійняв крісло прем’єр-міністра. Він став одним із символів боротьби проти Гітлера та нацистської Німеччини. Країна під його керівництвом змогла вистояти в битві за Британію, а потім приєднатися до союзників і перемогти Німеччину. Вінстон Черчилль як представник значної союзницької країни брав участь у всіх трьох конференціях, де вирішувалося як про хід війни, так і про повоєнний устрій світу: це були конференції в Тегерані, на Ялті та в Потсдамі.
Незважаючи на те, що Черчилль був символом перемоги над Гітлером, а кінець війни приніс людям у Британії сильну ейфорію, його Консервативна партія не змогла виграти повоєнні вибори. Черчилль на кілька років був змушений відійти на другий план і говорити в політиці лише з опозиції. Проте після виборів 1951 року він знову повернувся на вершину і знову став прем’єр-міністром. Прем’єр-міністром він залишався до 1955 року, коли був змушений подати у відставку за станом здоров’я.
Коли він помер у 1965 році, йому були надані державні похорони, які до цього часу були зарезервовані лише для членів королівської родини.
Вже з військових часів, протягом яких Черчилль часто працював військовим кореспондентом, у нього виявлявся літературний талант. Цей талант він використав насамперед при написанні монументального шеститомного твору Друга світова війна", за який у 1953 році йому була присуджена Нобелівська премія з літератури.
З Вінстоном Черчиллем пов’язані й деякі суперечливі події та погляди. З сучасної точки зору, мабуть, найпроблемнішими є його імперіалістичні погляди, які він часто дуже жорстко відстоював під час свого перебування на міністерських посадах та на посаді прем’єр-міністра. Крім того, у цьому контексті згадується нездатність та небажання Черчилля вирішити голод, який у 1943 році охопив Бенгалію, яка на той час була частиною Британської імперії.
Незважаючи на згадані суперечності, Вінстон Черчилль вважається однією з найвидатніших особистостей 20 століття і досі залишається символом опору нацистському свавіллю та остаточної перемоги союзників. "