Том Вейтс — американський музикант, автор пісень, актор і композитор. Обидва його батьки були вчителями. Мати Альма Вейтс мала норвезьке коріння, а батько Алан Вейтс — шотландське та ірландське. Пізніше сім’я переїхала до міста Нешнл-Сіті в Каліфорнії, де Том виріс. З юності він цікавився музикою і ще в дитинстві почав грати на піаніно. Під час навчання в середній школі він навчився грати на гітарі та губній гармоніці й писав власні пісні. Після середньої школи він вирішив поїхати до Сан-Дієго, де приєднався до місцевої музичної сцени. У шістдесятих роках Вейтс працював прибиральником, кур’єром, таксистом або заправником. Іноді йому вдавалося виступати в клубі як співаку, особливо з тих пір, як він працював швейцаром у The Heritage, невеликому нічному клубі на околиці Сан-Дієго. Крім свого оригінального виступу та хриплого голосу, Вейтс також був надзвичайним артистом, він умів приправити свій виступ дотепними історіями, завдяки чому легко встановлював контакт з публікою. У 1972 році він переїхав до Лос-Анджелеса, де почав виступати в клубі The Troubadour. Випадково в залі опинився менеджер Герб Коен, менеджер Френка Заппи, Фреда Ніла, Капітана Біфхарта та Лінди Ронштадт. Коен відразу помітив винятковий талант Вейтса, тієї ж ночі став його агентом і наступного року добився підписання контракту з видавництвом Asylum Records. Його дебютний альбом Closing Time вийшов у 1973 році й був позитивно прийнятий критиками та публікою. Том Вейтс швидко став відомий своїм неповторним стилем, який поєднує елементи блюзу, джазу, року та фолку. Його тексти часто сюрреалістичні та меланхолійні, а його голос сирий та незвичайний. Протягом 70-х та 80-х років він випустив низку критично визнаних альбомів, таких як The Heart of Saturday Night, Small Change, Swordfishtrombones та Blue Valentine. Том Вейтс також знявся як актор у кількох фільмах, таких як Поза законом" (1986) або "Дракула" (1992). Його музика часто з’являється в різних фільмах та телевізійних серіалах. Протягом своєї кар’єри він отримав низку нагород, включаючи премію Греммі за найкращий альтернативний альбом за Bone Machine у 1993 році та за найкращий рок-альбом за Mule Variations у 2000 році. У 2011 році його було введено до Зали слави рок-н-ролу. Він одружився з актрисою Кетлін Бреннан у 1980 році. Вони познайомилися в 1980 році на зйомках фільму One from the heart. Він згадує її, наприклад, у своїй пісні Johnsburg, Illinois з альбому Swordfishtrombones. Разом вони мають трьох дітей – двох дочок і сина. Том Вейтс також відомий своїм неортодоксальним стилем та екстравагантною поведінкою. Він часто носить шкіряні куртки та капелюхи, а його сценічні виступи вирізняються театральними елементами. Тексти сповнені поетичних образів та темних настроїв, що принесло йому прізвисько "бард бару". Він також відомий своєю співпрацею з іншими артистами, такими як актор і режисер Роберт Вілсон над театральною постановкою The Black Rider: The Casting of the Magic Bullets та з групою The Rolling Stones, з якою він співпрацював над альбомом Dirty Work. У 1999 році він виграв судовий процес проти компанії Frito-Lay, яка використала його голосовий запис без його дозволу в рекламі своїх Doritos. Суд присудив йому компенсацію в розмірі 2,6 мільйонів доларів. Протягом своєї кар’єри він стикався з багатьма проблемами у сфері захисту своїх авторських прав та боротьби з звукозаписними компаніями, які не хотіли дозволяти йому контролювати власну творчість. Однак йому вдалося зберегти свою художню свободу, і досі він поважається як один з найоригінальніших та незалежних музикантів сучасності. Том Вейтс відомий своїм характерним грубим і брудним голосом. Однак сам він стверджує, що цей стиль не є його природним голосом, а швидше результатом тривалого куріння та алкоголізму. Вейтс досі є активним художником і випустив загалом 17 студійних альбомів. Його вплив на музику та культуру досі помітний, а його художня спадщина зберігається й донині. "