Герман Герінг був пілотом, військовим командиром, провідним діячем нацизму та військовим злочинцем. Його батько був армійським генералом, і сімейне оточення привело його до інтересу до військової справи. З дитинства він грався з солдатиками, носив військову форму та працював над фізичною силою. У шістнадцять років він поїхав до Берліна вчитися у військовій академії, де був одним з найкращих студентів і закінчив її з відзнакою. Після закінчення академії він приєднався до прусської армії і вступив до піхотного полку принца Вільгельма. Першу світову війну він розпочав у Мюльхаузені поблизу французьких кордонів, але через вологість у окопах захворів. Він вирішив спробувати кар’єру пілота і приєднався до авіації. За успішні бомбардувальні та розвідувальні місії він був нагороджений Залізним хрестом першого класу. Він продовжував успішні нальоти та здобував інші нагороди, тому після закінчення війни вважався чудовим пілотом. Проте він був дуже незадоволений німецькою поразкою і звинувачував у ній єврейську змову. Він продовжував займатися авіацією і в 1922 році, після знайомства з Гітлером, вступив до нацистської партії. Після невдалого Пивного путчу він був поранений і втік до Італії, де встановив зв’язки з Муссоліні. Через лікування травм він до кінця життя став залежним від морфіну.
У 1927 році він повернувся до Німеччини і відновив тісну співпрацю з Гітлером. Після виборів 1932 року нацисти стали найсильнішою партією, і Герінг був обраний головою Рейхстагу. Після нацистського захоплення влади через рік він був підвищений до міністра внутрішніх справ та авіації і заснував таємну державну поліцію, так зване гестапо. Він брав участь у ліквідації керівництва СА, повстання якого боявся Гітлер. Крім того, йому було доручено виробництво німецької авіації. Він ініціював окупацію Австрії, яка мала природні ресурси та кваліфікованих робітників. Згодом він брав участь у створенні Мюнхенської угоди та окупації Чехословаччини.
На початку Другої світової війни він був серед критиків негайного розв’язання війни, але Гітлер наполягав на своєму. Він став частиною військового кабінету, і Гітлер призначив його своїм першим наступником. Створена Герінгом авіація чудово себе зарекомендувала і значною мірою дозволила блискавичні нацистські перемоги. Після цього для нього була створена спеціальна посада рейхсмаршала Великонімецької імперії, завдяки якій він став найвищим генералом у Німеччині. З 1939 року він також був головнокомандувачем Люфтваффе. Він розпочав бомбардування Британії, щоб змусити її підписати мир, але Британія не здалася і, навпаки, розпочала повітряні контратаки. Через тривалу війну на багатьох фронтах німецька авіація поступово слабшала, і літаки союзників розпочали бомбардування німецьких міст. Цим він втратив довіру Гітлера та популярність серед громадськості.
З часом стало очевидно, що нацисти програють війну. Гітлер вирішив залишитися в Берліні до кінця, а потім покінчити життя самогубством. Рішення фюрера померти Герінг витлумачив так, що він, як його наступник, зобов’язаний взяти на себе керівництво країною. Він просив Гітлера дозволу, але телеграму перехопив Борман і переконав Гітлера звільнити його з усіх посад за державну зраду. Герінг погодився, подав у відставку і після окупації Німеччини добровільно здався американській армії, щоб не потрапити в полон до радянських військ.
У рамках Нюрнберзького процесу його судили за низку військових злочинів. Він захищався тим, що мусив підкорятися наказам Гітлера, інакше він наразив би сім’ю на смертельну небезпеку. Так само він стверджував, що не знав про концентраційні табори, оскільки їх створювали інші нацисти. Однак суд знав, що він був другим наймогутнішим нацистом після Гітлера та ініціював низку нацистських акцій, тому засудив його до смертної кари через повішення. У ніч перед стратою Герінг проковтнув капсулу з ціанідом, щоб уникнути ганебного повішення.