Карл Май, повне ім’я Карл Фрідріх Май, у німецькому середовищі відомий як Карл Май, а також під псевдонімами Карл Гогенталь, Д. Джам, Е. фон Лінден та ін., був німецьким письменником, прозаїком, автором романів та оповідань з пригодницькими сюжетами переважно з різних чужих екзотичних країн. Карл народився п’ятою дитиною в дуже бідній родині. Обидва батьки, Генріх Август Май та Христина Вільгельміна Маєва, заробляли на життя ткацтвом. Про дітей піклувалася бабуся. Хлопчик з дитинства страждав на проблеми із зором та рахіт, що, ймовірно, було спричинено поганими гігієнічними умовами та голодом. Однак у 5 років лікарям вдалося принаймні покращити зір Карла. Після вступу до початкової школи виявилося, що Карл дуже обдарована дитина. Батько цьому радів і своєю суворістю вів його до ретельного навчання. До 15 років хлопчик вивчив латинську, французьку та англійську мови, навчився грати на скрипці, фортепіано та органі. Потім він вступив до вчительської семінарії. Після її закінчення він деякий час працював учителем у Глахау, звідки його звільнили за те, що він поцілував дружину свого хазяїна. Потім він переїхав до Альтхемніца, де його несправедливо звинуватив співмешканець у крадіжці годинника. Май був засуджений до короткого терміну, але головне, що він більше не міг займатися вчительською діяльністю. Це стало причиною його нервового зриву, ймовірно, він страждав на дисоціативний розлад особистості (сьогодні його б лікували в психіатричній лікарні, але тоді ці хвороби ще не були відомі). Після звільнення з чергової в’язниці за різні провини він дізнався, що померла його улюблена бабуся, і знову психологічно зламався. За інші провини його потім знову засудили, у в’язниці він вперше почав писати свої оповідання про екзотичні країни та їх мешканців. Спочатку вони публікувалися в журналах, але незабаром їх помітив видавець Генріх Мюнхмейєр, який запропонував Маю місце редактора у своєму видавництві. Таким чином, Май переїхав до Дрездена і вже публікувався досить регулярно. Серед перших оповідань зустрічається і оповідання Старий Файрхенд", у якому вперше з’являється персонаж чесного індіанця з племені апачів Віннету. Для Мюнхмейєра він написав ще кілька творів, але пізніше вони розійшлися в поглядах, і він працював як фрілансер. Однак це його не годувало, тому в 1877 році він прийняв місце редактора в журналі "Frohe Stunden". Тут серійно виходив його твір "Заручники на морі", частина якого була включена в інший індіанський роман "Старий Сюрхенд". У 1880 році він одружився з Еммою Ліною Поллмер, шлюб тривав 13 років, але розпався. Протягом цього часу Карл почав досягати літературних успіхів, написав кілька книг, у яких головним героєм уже є Олд Шаттерхенд, що було альтер-его автора. Сам Май стверджував, що його книги – це записи з подорожей, які він здійснив, однак з джерел ми знаємо, що в цей час він жив лише в Німеччині. Проте зрештою він поїхав на Схід, і це було в 1899 році, коли він дістався аж до Суматри. Однак його подорож значною мірою розчарувала його, оскільки країни та герої там не були такими, як він їх уявляв і як про них писав. Також з романів, які він створив після цих подорожей, ми відчуваємо набагато більший реалізм ("І мир землі!", "У Царстві срібного лева"). Після розлучення з першою дружиною він одружився ще раз, і це було з Кларою Пльоновою. Однак кінець його життя був зовсім нещасливим, писання він чергував з судовими процесами, коли він судився з наступником колишнього видавця щодо занепадницьких романів, які – хоч він їх і не підписував – були однозначно визнані його. Далі виявилися і його кримінальні провини з молодості, спричинені переважно його хворобою. Хоча він врешті-решт виграв суди, він насолоджувався перемогою менше року і помер від виснаження у віці 70 років. Творчість Мая дуже обширна, вона містить десятки романів, збірок оповідань та окремих оповідань. Вона відродилася в 60-х роках 20 століття, коли за його книгами були зняті фільми про Віннету та Олд Шаттерхенда. Хоча фільми лише мало копіюють книжкові оригінали, вони стали буквально культовими. "