Ян Гус був середньовічним вченим, богословом та церковним реформатором. Серед фахівців існує згода, що він народився в південночеському Гусинці та відвідував школу в сусідніх Прахатіце. Хоча він походив з бідної родини, він добре навчався і завдяки цьому потрапив до Празького Карлового університету, де поглибив свою богословську освіту та обрав шлях священика. Він також займався музикою, аранжував пісні та заробляв співом у церкві. У 1396 році він отримав ступінь магістра вільних мистецтв на загальній артистичній факультеті, а потім займався викладанням та проповідями. Він вирішив вивчати ще й спеціалізований богословський факультет, але отримав лише ступінь бакалавра, оскільки був змушений перервати магістерське навчання через політичні суперечки.
Гус був членом академічної спільноти та викладав в університеті, але велике значення надавав головним чином священицькій функції та проповідям для широких народних мас. Завдяки популярності він переїхав до Вифлеємської каплиці, яка пропонувала достатньо місця. У своїх проповідях він критикував католицьку церкву та проголошував її виправлення та відмову від світського багатства, що було тоді сильною тенденцією по всій християнській Європі. Завдяки переконливому стилю та продуманій аргументації він став однією з провідних постатей чеської реформації. Через підозру в єресі він вступив у суперечки з папою Олександром V, і на нього було накладено анафему, але Гус, незважаючи на це, продовжував проповідувати. Цю суперечку вдалося вирішити завдяки втручанню короля Вацлава IV, який стояв на боці реформаторського руху.
Проте незабаром виникли інші суперечки, оскільки Гус почав критикувати індульгенції або хрестові походи, що відновило ворожнечу з папою. Колишні союзники Гуса, включаючи короля, вже не були такими радикальними та прагнули добрих дипломатичних відносин з Ватиканом, тому Гус втратив міцну позицію і в опорі проти папи ставав дедалі самотнішим. Щоб уникнути церковних заборон і мати можливість проповідувати, він поїхав у південночеське село, де продовжував гостру критику католицької церкви. Він також почав підтримувати переклад Біблії на чеську мову, щоб її могли читати й звичайні люди та звільнитися від впливу зіпсованих церковних авторитетів.
У 1413 році був скликаний Констанцький собор, який мав вирішити розколи в церкві та розмах єресі. Гус брав участь у соборі, оскільки був переконаний, що зможе викласти аргументи на підтримку реформаторських поглядів. Проте справжнім мотивом запрошення був єретичний процес, і Гуса заарештували незабаром після прибуття. У поганих умовах його тримали у в’язниці до 1415 року, коли на прохання короля Сигізмунда його перевели в кращі умови. Церковні представники вимагали відкликання єретичних висловлювань і в рамках публічного слухання засудили кілька цитат, але Гус намагався вести дебати та пояснити справжнє значення деяких думок. Собор не прийняв захист і надалі вимагав відкликання єретичного вчення. На Гуса також тиснули кілька чеських шляхтичів, щоб він врятував своє життя та відкликав спірні висловлювання, але він відмовився, і влітку 1415 року його спалили.
Констанцька страта мала сильний резонанс, оскільки в Чехії Гус мав багато прихильників серед звичайних людей та шляхтичів, які вважали його спалення дипломатичним нападом на все Чеське королівство. Ситуацію загострило те, що у зв’язку з Гусом був спалений і проповідник Єронім Празький. Реформаторські ідеї швидко поширювалися та призвели до гуситської революції, яка вплинула на вигляд усієї католицької церкви. Ян Гус став символом автентичної та внутрішньо правдивої людини та заснував сильну традицію чеського реформаторства, до якої приєднався і президент Масарик.